LAUSR

Актуальність. Окрім порушень пуринового обміну, систем прозапальних цитокінів, матриксних металопротеїназ та ейкозаноїдів, в патогенезі подагри можуть брати участь різні середньомолекулярні поєднання, у тому числі натрійуретичні пептиди (передсердний — ANP, мозковий — BNP), але їх значущість залишається невивченою. Мета дослідження: оцінити клініко-патогенетичну значущість ANP і BNP при ураженні суглобів, нирок і серця у хворих на подагру. Матеріали та методи. Під наглядом перебували 105 хворих на первинну подагру, серед яких було 92 % чоловіків і 8 % жінок, віком від 26 до 76 років (у середньому 51 рік), причому жінки були на 8 років старше. Середня тривалість захворювання становила 12 років. Першою ознакою подагри у 91 % від числа хворих був суглобовий криз, а в інших випадках — ниркова коліка. Співвідношення частоти інтермітуючої та хронічної форм артриту становило 2 : 1, латентний тип нефропатії мав місце в 66 % спостережень, уролітіазний — у 34 %, при цьому співвідношення I, II, III і IV стадій хронічної хвороби нирок було 4 : 2 : 1 : 1. Рівень сироваткових натрійуретичних пептидів вивчали імуноферментним методом (рідер PR2100-Sanofi Diagnostic Pasteur, Франція). Результати. Первинна подагра перебігає з порушеннями метаболізму сечової кислоти, оксипуринолу, пуринових основ, ферментів обміну пуринів і пуринасоційованих мікроелементів (молібдену, свинцю), інтегральні зміни яких залежать від форми суглобового й ниркового синдромів, наявності периферійних і кісткових тофусів, а також стадії хронічної хвороби нирок, визначають кістководеструктивні артикулярні ушкодження, є прогнознегативними чинниками щодо тяжкості артропатії і нефропатії. Окрім порушень пуринового метаболізму, у хворих на подагру (порівняно зі здоровими людьми контрольної групи) спостерігається вірогідне підвищення в крові концентрацій на 31 % ANP (5,50 ± 0,18 пг/мл) і на 79 % — BNP (12,20 ± ± 1,16 пг/мл), що відповідно встановлено у 57 і 52 % від числа обстежених хворих, взаємопов’язано з тяжкістю суглобового синдрому, наявністю периферичних і кісткових тофусів, причому існують тісні взаємовідносини середньомолекулярних гормональних пептидів із кістково-деструктивними артикулярними змінами, параметрами пуринового метаболізму та інтегральним рівнем молекул середньої маси різних фракцій, а значення ANP мають практичну значущість. На інтегральний стан в організмі хворих на подагру ANP і BNP чинять вплив тип нефропатії (латентний, уролітіазний) і стадія хронічної хвороби нирок, при цьому від рівнів цих пептидів залежать параметри сечового синдрому, розвиток уролітіазу, нефрокальцинатів і нефрокістозу. Встановлений вплив рівня ANP на формування діастолічної дисфункції лівого шлуночка серця, а BNP — на розвиток порушень електричної провідності серця і збільшення розмірів його камер. Рівень ANP > 6 пг/мл при подагричному артриті рекомендується використовувати для оцінки тяжкості звуження артикулярных шпарин, при цьому даний показник є також чинником ризику зниження функції нирок. Висновки. Вивчені гормональні натрійуретичні пептиди не лише беруть участь в патогенезі подагричного артриту, нефропатії і кардіопатії, але й мають прогностичну значущість.