LAUSR

Мета роботи  — вивчити вплив внутрішньочеревної гіпертензії на результат лікування пацієнтів з гострою абдомінальною патологією і проаналізувати сучасні методи лікування абдомінального компартмент­синдрому. Матеріали і методи . Проаналізовано результати лікування 33 хворих, прооперованих в ургентному порядку у 2014 — 2016 рр. Чоловіків було 28 (85 %), жінок — 5 (15 %). Середній вік чоловіків становив (58,5 ± 1,5) року, жінок — (65,2 ± 1,6) року. Більшість хворих (69 %) були працездатного віку. Всім пацієнтам до операції і в післяопераційний період проводили вимірювання внутрішньочеревного тиску непрямим методом шляхом визначення тиску в сечовому міхурі з використанням закритої системи Unometer Abdo­Pressure. При підвищенні тиску понад 35 мм рт. ст. виконували декомпресійну лапаротомію. Результати та обговорення . В післяопераційний період підвищення внутрішньочеревного тиску діагностовано у 25 (75,8 %) хворих: внутрішньочеревну гіпертензію I ступеня — у 7 (28,0 %), II ступеня — у 9 (36,0 %), III — у 5 (20,0 %), IV — у 4 (16,0 %). При I — II ступені летальних наслідків не було, при III — IV ступені — летальність становила 20 % (5 хворих). Використання плоских вакуумних дренажів у лапаротомній рані дало змогу стабілізувати стан хворих за дві програмовані санації черевної порожнини у 6 (24 %) пацієнтів, за три — у 3 (12 %). Це дало змогу провести закриття лапаротомної рани. Висновки . Частота розвитку внутрішньочеревної гіпертензії у хворих, прооперованих з приводу гострої абдомінальної патології, становила 75,8 %. У 9 (36 %) хворих виникла потреба у виконанні декомпресійної релапаротомії. Застосування в комплексному лікуванні абдомінального компартмент­синдрому назоінтестинальної декомпресії та плоских вакуумних дренажів дало змогу стабілізувати стан черевної порожнини та провести закриття лапаротомної рани через (7,0 ± 1,2) доби і знизити летальність до 20 %.