LAUSR

Актуальність. Всі взаємовідносини у сфері природокористування починаються з законодавчої бази про охорону природи та її окремих компонентів, де визначається функції держави з регулювання природоохоронної діяльності, а також визначені права і обов'язки природокористувачів. В більшості розвинених країн світу це закон про охорону природи або природоохоронні акти, якими встановлено загальні засади і цілі політики, які покликані забезпечити концептуальну однорідність і цілісність всієї законодавчої практики в галузі використання, охорони та відновлення природних ресурсів. Щодо системи та методів адміністративного управління використанням природних ресурсів то вони опираються на: систему законодавчих актів країни й регіону; систему нормативно-директивних і методичних (обов’язкових до застосування) документів державних органів; систему планів, програм, проектів, завдань; систему оперативного керівництва. Мета та завдання. Метою статті є обґрунтування інституційних реформ задля забезпечення виконання природоохоронного законодавства, розподілу повноважень природоохоронних органів на національному, регіональному та муніципальному рівнях щодо процедури прийняття рішень і їх виконання. Результати. Неузгодженність функцій контролю за використанням природного ресурсу, а саме відсутність горизонтального зв’язку між контролюючими органами влади призводить до того, що багато органів які контролюють один і той самий природний ресурс. Насамперед прослідковується неконтрольованість туристичної діяльності з використанням рекреаційних ресурсів. Таким чином основним завданням державного адміністративного управління має стати оцінка в кількісному та якісному еквівалентах наявних та потенціальних природних ресурсів та визначення стратегічних напрямів поводження з ними, їх використання та охорони суб’єктами підприємницької діяльності та домогосподарствами. При цьому необхідно визначити за допомогою яких механізмів досягнути оптимального використання рекреаційнотуристичних ресурсів при мінімізації збитків довкіллю, мінімізації витрат та максимізації соціального, економічного та екологічного ефектів їх використання. Висновки. Враховуючи економічний ефект, який може отримати держава доцільним є не лише враховувати економічний потенціал рекреаційно-туристичної території, а й розвиток альтернативних видів діяльності на ній. Контролювати підприємства які знаходяться на даній території та ведуть свою господарську діяльність з використанням або ж видобуванням і подальшим перепродажем рекреаційного ресурсу. Принциповим є перерозподіл податків від господарської діяльності на відновлення рекреаційних ресурсів на обласному рівні. Необхідно прописати методичні пояснення щодо податкових забовязень та пільг підприємствам які залученні до цього процесу зважаючи на статус території на якій виник процес рекреації з урахуванням лікувальних характеристик території та видобутку природних ресурсів на цій території. Ключові слова: рекреація, туризм, рекреаційно-туристичне природокористування, рекреаційнотуристичні ресурси, адміністративне управління.